Забути жити

17

Ніколи не думала, що задумаюся над цією проблемою, тим більше що сама цією «хворобою» не страждаю. Але все ж я зіткнулася з тим, що моя знайома відкрилася одного з абсолютно іншого боку.

Жінка на посаді президента чи канцлера, жінка-бос, жінка-кар’єристка. Чому ці явища все більше і більше стосуються, здавалося б, зовні здорового, нормального європейського і російського суспільства?

Знайомтеся: дівчинка десяти років, звуть Олена. Єдиний і улюблений батьками дитина. На неї покладаються надії всіх близьких родичів від прабабусі до двоюрідного дядька. Їй часто твердять, що гроші — єдине, що може дати їй щастя. Вона повинна досягти багато чого і жити краще своїх батьків. Вона має бути незалежною від чоловіка, бо тоді її будуть цінувати, або щоб вона просто не залишилася без гроша з трьома дітьми на руках після розлучення. Знайома ситуація?

Дівчинка росте. Навчається в школі добре. З хлопчиками не зустрічається. Немає часу, та й не хочеться витрачати сили на «дурненький однолітків».

Випускний у школі. Золота медаль. Батьки ридають від щастя. Гордість зростає. На наступний день Лена йде подавати документи в найпрестижніший університет або їде в столицю підкорювати МДІМВ або МДУ. Надходить. Батьки знову ридають від щастя.

П’ять років пролітають непомітно. Дівчина Лєна подорослішала. Побувала в багатьох містах, виступала на міжнародних наукових конференціях. Статті, дослідження, диплом. Або кілька дипломів. Всі червоні. Батьки знову ридають від щастя.

Аспірантура. Дисертація. Кандидат якихось наук. Вже не просто Лена, а Олена Сергіївна. Співбесіду в міжнародну фірму по виробництву нанопродуктів високої якості. Блискуче враження справила на начальство. Пост головного топ-менеджера компанії. Батьки на сьомому небі від щастя. Високо злетіла пташка. Цілеспрямована, сильна, жорстка, молода.

Відрядження, презентації, маркетингові кампанії, проекти та всі модні слівця сучасної інтелектуальної «еліти» в житті Олени Сергіївни грають дуже важливу роль. Сьогодні в Мюнхені на переговорах з німцями про новий контракт, завтра в Токіо на презентації нової продукції. Обмін досвідом з іноземними партнерами. З ранку до ночі крутиться як білка в колесі.

Вечір. Порожня п’ятикімнатна квартира в центрі міста N. Виповнилося 35. Гості пішли, залишили гори посуду і даремні, холодні подарунки.

Домоглася всього, чого хотіла? Цікава робота, хороша зарплата, впливові знайомі. Але чогось не вистачає. І так і не зрозуміє, чого ж. Втомилася. Вже і спа-салони не допомагають, і шопінг-терапії не розслабляють. Щось упустила? Домоглася всього, що хотіла, а хотіла? Якось порожньо і холодно всередині. Як ніби щось забула. Забула стати справжньою жінкою. Забула полюбити. Забула народити і виховати. Забула стати щасливою. Забула жити…