Догоджаючи блаженних

45

Шановний читач! Ми пишемо «В Москві все подорожчає» і «У Росії підвищать податки» не тому, що так нам наказують таємничі голоси з космосу. Ми просто орієнтуємося на психологію читача. А читач завжди цікаво читати про те, що може стосуватися безпосередньо його життя.

«Пупкін видав закон про підвищення проїзду» — таку замітку читач пропустить. Хто йому цей Пупкін, та й немає у читача часу цікавитися, який закон, остаточно прийняли. Зате «В Росії зросте вартість проїзних» б’є відразу по хворому: в Росії! Тобто у нас! Тобто прямо у мене! Скоріше читати, скільки я завтра буду платити за транспорт! Повірте, це не наші вигадки, це підтверджено статистикою — там такі цифри, з якими важко сперечатися.

І так з усім, що вас дивує в журналістській роботі. Журналістика — древня професія, і все, що ми робимо, побудоване на стародавніх законах. Або, якщо простіше, на спробу догодити читача так, як він хоче.

Так, він хоче читати, що конкретно сталося в Росії з його життям, а не якимись законами зайнятий невідомий йому депутат. І так, ви не повірите, це він хоче дивитися бандитський серіал в сім годин вечора. І все той же масовий читач (а в цю масу входять не наші уявні глядачі, повірте, ваші знайомі, колеги, сусіди, родичі) хоче знати, чому знову вийшла заміж Пугачова і хто підставив Йосипа Кобзона.

Простіше кажучи, якщо в журналістиці вас дивує подача інформації або сам контент — не хвилюйтеся, дихайте рівно. Просто ви належите до 10% розумних людей. А решті 90% подавай саме те, що вас так здивувало.