Спляча красуня

12

Выплачусь!

Тут недавно дитятко виражала емоції з приводу батьківської жорстокості, мовляв, увечері в ліжко заганяють, а адже так славно до півночі вірші пишуться, коди та проекти…

Я — мати такий «опівнічниці». Їй 15 років, намагаюся вже не втручатися — може, творчість і справді прокидається на заході. Але на наслідки ж вранці дивитися неможливо. Остекленевший погляд зомбі, жування серветок, які потрапили під руку замість бутера, засипання прямо за столом… Щитовидку перевірили вже, здоров’я в нормі.

Ігнорувати? Молитися, що по дорозі в школу цю «сплячу красуню» не зіб’є машина? Але це диво забуває ж плакати, які сама малювала всю ніч, залишає і втрачає зошити з ретельно і любовно прорешанными задачками! Вона ж «бублика» приносить додому — не тому, що не розуміє, не тому, що тупа, а «забула, проспала, на столі залишила».

І такого не допоможеш репетиторами — тільки вирубанням світла в 23:00 і експропріацією компа з мобільником! Зате вранці бачиш людину, а не «ходячого мерця». Нехай, нехай поненавидит, через пару років спасибі скаже — як її старші сестри.