Невідкладні потреби

64

Часто звучить: «соціально незахищені групи». І расшифровочка: пенсіонери, інваліди, багатодітні…

Вчора мама запитала: «Як же так, у тебе зарплата в два рази більше моєї пенсії, а ти не можеш відкладати? Куди ти гроші діваєш?» А давайте порахуємо.

Мамина пенсія інваліда першої групи з московськими надбавками становить 18 тисяч рублів, моя зарплата — 35 тисяч. Так, майже в два рази більше. А тепер трохи найпростішої арифметики. Квартплата у мене близько 5000 рублів (включаючи воду і домофон), міський телефон, електрика, мобільник — близько 2000, на проїзд не менше 1500, тому що, незважаючи на проїзній з безлімітним проїздом в наземному транспорті, частенько доводиться підскакувати на маршрутці.

Тисячу в місяць треба витрачати на ліки та вітаміни: я діабетик, поки, на щастя, не інсулінозалежний, на таблетках. У мене немає соціальної карти москвича, що дає 5-10% знижки в магазинах, так і ходжу я ввечері, а всякі знижкові годинник здебільшого вранці, з 10 до 12-13 годин, так що це ще витрати. Та й увечері, коли я приходжу в магазин, навіть у ту ж бюджетну «П’ятірочку», більшість акційних товарів вже скупили.

Працюю я в колективі, треба хоч якось пристойно виглядати, одягатися і взуватися. У старому тренувальному костюмі і стародавньому пальто я на роботу піти не можу, а значить — брюки або джинси хоча б відносно нові і не єдині, блузки-водолазки теж не повинні бути ні витертими, ні запраними. Отже, треба все це часто оновлювати. В будь-якому офісі прийнято приносити що-небудь смачненьке до чаю — це теж витрати. Ну, і харчуюся я не маминими улюбленими кашки і овочами, і син-студент хоче м’яса, а не гречки цілодобово. Найближчим часом додасться 2000 в місяць на заняття в залі, фітнес і басейн. Це теж життєво необхідно: діабет не любить жиру, цукор добре зганяється фізичними вправами.

Разом — так з чого мені збирати? Пару тисяч в місяць-сяк можу відкласти, межа — три. Якщо всерйоз почати економити, відмовляючи собі у всьому, зможу відкладати п’ять, але сили волі і бажання тією самою гречкою харчуватися ну ніяк немає. У мами мало не стовідсоткова пільги на квартплату, електроенергію, серйозні пільги на воду і телефон, безкоштовний проїзд і та сама можливість ходити в магазин «знижкові» годинник, купувати товар за акції, та просто час на те, щоб купити картоплю не в найближчому до будинку магазині по 35 рублів, а в економ-магазині 20… Так хто у нас соціально незахищеним?