Найдорожче самому чуйному

34

Я дуже добра людина. І все було добре, я жила і раділа, поки такими, як я, не навчилися користуватися гребаные рекламщики.

Метро. Толпень народу, снує туди-сюди. І посеред цього натовпу метається акуратно одягнена дівчина. Підскакує до мене.

— А ви не знаєте випадково, як пройти до торгового центру «*****»?

— Знаю, — посміхаюся я. — Вам треба піти наліво (направо, прямо, по діагоналі, до перехрестя).

— Ой, а далеко йти?

— Та ні, не дуже.

— А от якщо…

Задається ще десяток запитань, на які я терпляче відповідаю.

— Ой, ви така добра! Справа в тому, що там проходить акція і продаються парфуми — ось вони! (Суне в руки.) І коштують всього 100500 рублів.

Акуратненько посилаю на @#$, розвертаюся і йду.

Хлопці, ті, хто придумав такий підхід, ви самі дурні або наставник поганий попався? Ви не думали, що після двох-трьох таких випадків бажання допомагати заблукав людям геть пропаде? Та й бог з ними, з заблудлими. Людина може піЕкшн ти поскаржитися на біль у грудях, може втратити маленької дитини і розпитувати перехожих… Та хіба мало в житті ситуацій! Але тепер люди просто будуть шарахатися, думаючи, що їм щось хочуть впарити.

Після п’яти таких «пояснень» я відповідаю: «Йти недалеко, але духи/сковорідка/памперси мені не потрібні».

Як же ви мене…