Слухаю вас

33

З дитинства я дуже товариська. Кожен день я дзвоню друзям, подругам, знайомим і незнайомим людям. Зараз мобільні телефони і імена в телефонній книжці майже виключили можливість потрапити не туди, а раніше дзвонила я в основному на стаціонарні апарати. І от уявіть: ви збираєтеся з духом, набираєте номер, на тому кінці піднімають трубку, і ви, як справжній вихована людина, тараторите фразу:

— ЗдравствуйтеДобрыйВечерМнеПожалуйсталюбуктелефону!

На тому кінці дроту ви чуєте відверті смішки, і через дві секунди вам відповідає Люба, яка і взяла трубку.

У моєї мами на роботі немає окремого телефону. Апарат загальний на три кабінету, де сидять п’ятнадцять жінок різного віку. Всі вони знають, що це саме моя мама, знають моє ім’я, за двадцять років навчилися розрізняти мій голос. Але я до сих пір не можу змусити себе сказати хоч слово, якщо трубку взяла не мама. Тому я дзвоню і чекаю, поки на тому кінці дроту мені не скажуть «алло». Тільки тоді я дізнаюся, чи потрібно мені кликати маму до телефону або це вона і є.

Ви так любите скаржитися на невихованість співрозмовників, які або мовчать, або тараторять без відпочинку. Може бути, ви все-таки згадайте, що при піднятті трубки необхідно спочатку сказати «алло»?