Від усього на світі

55

Мене задовбали категорія людей, які вважають спорт абсолютною панацеєю.

Зроблю невеликий відступ: я люблю спорт, в моєму житті він так чи інакше присутня. Але як зрозуміти такі діалоги:

— Щось я упахалась на роботі за останній рік.

— Так треба спортом займатися!

А я думала, в таких випадках зазвичай беруть відпустку.

— Ні, дякую, мені не можна стільки солодкого — у мене в плані діабету нездорова спадковість.

— Так треба спортом займатися!

Мені здавалося, що діабет — це якось трохи пов’язано з харчуванням.

— У нас все добре, але останнім часом сваритися стали частіше.

— Так треба спортом займатися!

Я думала, можна просто поговорити, ну або відпочити один від одного.

— Я сьогодні вдома залишуся, голова розболілася.

— Так треба спортом займатися!

І тисячі таких прикладів. Я не знаю, що рухає цими людьми. Не знаю, чому у всіх, хто мені це говорив, є проблеми з вагою. Може бути, це ті ж самі красені, які впевнені, що жінці від всіх хвороб і бід допоможе тільки один засіб — народити.

Знаю інше — моя подруга, кілька років займається важким спортом заради свого задоволення, ніколи не говорила ні мені, ні кому-небудь ще вищезазначеної фрази.

Розлютили щось. Піду прес качну, що, раптом ще і від злості допомагає.