Мова на чотирьох коренях

19

Вже кілька років помічаю дивну закономірність. Якщо я йду по вулиці, а мені назустріч рухаються особи чоловічої статі у кількості більше одного, то за п’ять-шість секунд я встигаю почути мат. Обов’язково, во весь голос — ну, якщо мужики не мовчать, звичайно. Вік значення абсолютно не має — грішні і хлопчаки-шестикласники, і мужички за 50. Ні, я добре ставлюся до мату, сама ним користуюся, але якось більше по справі.

— Ну ти, Саньок, п#$дець, на х#й, сука, даєш!

Можливо, обговорили вчасно здану сесію або неймовірну кількість выжранного минулої п’ятниці пива.

— Вона, бл@#ь, е#@ний в рот, з@#балу!

Безумовно, щось про кохану дівчину.

— А він, бл@#ь, мудак, говорить мені, на х#й…

Начальник? Спільний приятель?

— А-а-а, сука! — та здоровий заливчастий ржач.

Явно щось смішне.

* * *

Два рази — два за кілька років — я не чула мата. Один раз хлопці обговорювали комп’ютери, у другій розмовляли про терпимості (вже не знаю, до кого). Спасибі вам, ті незнайомі четверо людей. А решта — задовбали. Я не вірю в виродження нації і тупу молодь, але в такі моменти починаю сумніватися.