Зелений, але не кислий

63

Одна продавчиня з магазину пише, які їй дурні питання задають покупці: свіжі чи ноги і т. п. Я коли читаю, прекрасно розумію, що просить покупець. Це магазин, а не літературно-розмовний вечір. Як сказав Гришковець: «Ми б вас в іншій ситуації послухали». Прийде така продавщиця з м’ясного за комп’ютером або там комплектуючими і промычит: «Мені б такий зелений, але щоб не кислий, а як у Галі: зліва кнопки праворуч градусник».

Друга дівчина взяла п’ять тисяч рублів, пішла в найбільший ТЦ в Пітері і незадоволена, що нічого не купиш. Вибачте, але завдяки вашим же пітерським хлопцям п’ять тисяч — сума вельми і вельми невелика. Їдьте в Білорусь, там за п’ятак купіть чотири пари туфель і пообідаєте. Але буде якість «радянське», а таке вам не треба…

Провайдери скаржаться на своїх клієнтів. Адже будь клієнти розумніший, як ви хочете, ви б не змогли впарювати «налаштування та встановлення роутера» за пару тисяч. Сидите, раЕкшн те і допомагайте клієнтам. А якщо він не може висловити свої думки, то посміхніться, посмійтеся там у себе. Чого тут задалбываться?

Всі в колі стереотипів. Я в магазині побачив пляшку горілки «Білочка прийшла». Прикольна пляшка. Взяв для колекції — сам не п’ю. І ось несу у руці до машини. На виході двері заїло. Я на двері налег, вона різко відчинилися, я трохи похитнувся в її бік. А за дверима — мужик. Так він подивився на мене, як на останнього п’яницю. Ще з коментарями. Він, мужик, не такий. Тільки перегарищем за п’ять метрів після травневих тягне. І горілку носить в сумці.

Люди! Ви самі створюєте собі задалбывающие ситуації! Адже більшість з вас ходить в школу, на роботу на двох ногах. Є батьки. Є друзі. Є клієнти. Є покупці. Є гроші. Це ж чудово! Живіть і насолоджуйтеся кожним днем. А ці всі ситуації — нісенітниця.