За рахунок закладу

65

Жила пару тижнів в одній маленькій білоруській селі, не позначеної на карті. В касі дрібних грошей майже не водилося, тому мені регулярно недодавали десятку або дві: мовляв, будемо повинні. Боязкі спроби вилучити належну дрібниця закінчувалися мало не скандалом. Я провела нехитрі обчислення і з’ясувала, що магазин «стирчить» мені невелику шоколадку. Заходжу, вибираю одну таку і прямую до виходу.

— А заплатити?! — обурюється дебела тітка, вистрибуючи з-за прилавка, як чорт з табакерки.
— За рахунок закладу! — підморгую я і йду.

Продавці! Не лінуйтеся шукати здачу і не забувайте про те, що приймати і розмінювати гроші покупця — ваш прямий обов’язок, а не царська милість.