Небіжчик з-під ковзанки

36

Фотографую документи на себе сам, благо фотоапаратом зі штативом і таймером користуватися вмію. Чому? Тому що мені не подобається біле і плоске пляма обличчя, як у небіжчика, який побував під катком, і дика тінь під носом від майже дзеркальної стелі. Всі знайомі очкарики йдуть фотографуватися до мене. Чому? Тому що я вмію користуватися поляризаційним фільтром і відблисків на склі не допускаю.

* * *

Приношу вже готову і отретушированную фотографію, підігнані під розмір і дозвіл, вже размноженную в потрібних кількостях і розмірах на аркуші. Прошу роздрукувати на А4. Намагаються взяти грошей за підготовку до друку — і правда готують: беруть мій макет, навіщо-то вирізують з нього фотографії, кидають по чотири на лист і друкують. При цьому пропорції особи пливуть, а світлові градієнти на шкірі стають східчастими. Це вони так «гаму підібрали» — а у моєї фотографії на лобі з’явилося три підборіддя.

Весь час «підготовки» я стояв у горе-фотошопщика над душею і ввічливо намагався розповісти, що мій макет не треба різати або масштабувати, а треба відразу відправляти на друк. Проігнорували. Ну не рукоприкладством ж їх зупиняти?

Платити відмовився — мало не почали загрожувати поліцією. Попросив адміністратора. Йому довелося ще три рази повторити, що мені потрібна тільки друк, нічого більше. На четвертий начебто Екшн шло. Роздрукували як потрібно, але більше я туди не ходжу.

* * *

Інша фотолабораторія, макет іншого. Великий формат (A2), складна форма: треба було вставити роздруківку під скло годин-шкатулки. Виміряв усі розміри, врахував вигини, товщину паперу та скла, підготував макет з розміткою згинів і розрізів. Даю дівчині файл у форматі PSD, кажу: «Кольори не правте, розмір друкуйте як є, не розтягуючи». Дівчина киває головою, кольору і правда залишає, але навіщо-то клацає галочку «розтягнути на весь аркуш». Намагаюся зупинити. Марно — лихим жестом відправляє на друк. Природно, все розтягнуто, всі розміри і загини попливли.

Знову скандал. Знову адміністратор. Знову хвилин 10 пояснюю про розміри. Добре, що взяв з собою слюсарну лінійку. Адміністратор «начебто зрозумів», став розтягувати сам, а потім стискати на око. Зупиняю. Ще хвилин двадцять витрачаю на пояснення, що нічого розтягувати і стискати не потрібно. У відповідь отримую погляд виду «що ви тут розумієте». Ще кілька хвилин запевняю адміністратора в тому, що мені точно треба А2, що зображення складної форми на А2 точно поміститься навіть з урахуванням полів, і що «машина не зламається», і що саме за А2 я готовий заплатити.

Підсумок: майже годину на друк одного макета.

* * *

А вже скільки вірусів на флешку без захисту від запису заселяється після відвідин цих «першодрукарів»…

Третій фотолабораторії в нашому місті немає. Фотопринтер, чи що, собі купити?