Пийте, діти, молоко — відмовитися нелегко

41

Субота. Опівдні. Сплю непробудним сном, бо працювати закінчив годин до двох ночі. У відчинене балконне вікно вривається невиразний крик в мегафон.

Відкриваю одне око. Під вікном хтось істерично кричить у рупор. Слів не розібрати, суцільні хрипи і настирливі, закликають до чого-то крики. Холонучи, біжу до вікна, по дорозі натягуючи штани. Обіцяне місяць тому землетрус? Перестрілка? Обвал? Тут все буває, мало.

Воплі переміщуються у двір. Вискакую в під’їзд, біжу до вікна під’їзду. Воплі тривають. У дворі машина пригальмовує, і крики стають трохи більш розбірливим. Якийсь дивак на букву «М» на весь двір кричить у мегафон:

— Молоко! Молоко! Вершки!

Товаришу, ти задовбав. Зміни маркетингову стратегію, чи що.